Близько 30% населення планети в тій чи іншій мірі мають «синдром тривожної людини».

Тривожна людина живе так, як ніби володіє радаром, здатним виявити будь-яку неприємність. ЇЇ принципове переконання: навколишній світ сповнений небезпек, в будь-який момент можлива катастрофа. І потрібно докласти максимум зусиль, щоб уникнути навіть самих незначних ускладнень.

Тривожно-недовірлива людина обережна і прагне все тримати під контролем. У кожній ситуації вона бачить насамперед ризик і можливу небезпеку для себе і своїх близьких. В умовах невизначеності вибирає найстрашніше припущення. А думаючи про майбутнє, намагається передбачити будь-який ризик.

В тривожності існують свої плюси та мінуси:

З одного боку саме тривожність та страх допомогли людству вижити, уберігають від багатьох небезпек.

З іншого – тривожна людина не зайшла б в печеру, не спробувала б приборкати вогонь та диких звірів.

За своєю суттю страх – це запобіжний механізм для виживання – не підніматись високо щоб не впасти, не йти в темряві далеко – щоб не натрапити на неприємності, боятись змій, павуків, собак тощо.

Разом з тим в багатьох людей цей страх робиться панічним та завдає шкоди. Існують люди, які бояться виходити з дому, бояться рукостискань, яскравого світла, шуму – це все гіперболізоваа реакція нашого мозку, спричинена на підсвідомому рівні.

Тому не варто насміхатись із тих людей, які бояться щось зробити – пройтись по поваленому стовбуру, взяти в руки павука, жабу, їздити верхи чи підійматись ліфтом. Страх може не залежати від волі людини, а докори сторонніх можуть завдавати додаткових страждань.

автор Софія Таран