Історія походження імені Яна
Жіноча форма від імені Ян (західнослов'янської й прибалтійської форм імені Іоанн, Іван). По іншій версії, виникло, від латинського Янус (давньоіталійське дволике божество, бог сонця й світла). Також не виключають походження від єврейського Яхве. В слов'ян жіноча форма імені була не широко поширеною, хоча в новітній час "Яна" входить в 30 напоширеніших жіночих імен
Характеристика іменинника Яни:
В диинстві Яна спокійна та слухняна, любить допомагати по господарству, в батьків з нею практично не буває клопоту. Яночки товариські, люблять компанію, окрім того, вони легко товаришують із дорослими. Яна напрочуд енергійна, любить братися за будь-яку роботу та заняття, любить командні види спорту та танці.
Яна красива, може бути, тому вона з ранніх років любить красуватися перед дзеркалом, фарбувати губи, робити немислимі зачіски. Мама на неї звертає мало уваги, тато балує. Яна вперта, вона обов’язково доб’ється свого: іграшки, сукні, хлопця, який сподобався. Щоб справити враження на кого-небудь, вона перевершить сама себе — звичайну кімнату (майже з нічого) перетворить в прекрасну вітальню або будуар, вміло накриє стіл (і поставить на стіл смакоту).
Яна - це креативна та творча натура, її енергії вистачить на багато справ та звершень. Головне - це бути поруч та не заважати. Вона досить перебірлива в друзях, хоча товаришує із багатьома. Вимоглива як до себе так і до оточуючих, не любить пліткувати та прекрасно зберігає чужі секрети.
Зі свекрухою нерідко не уживається - та не відчуває великого задоволення від того, що син перебуває під каблуком у невістки й терпить її капризи. Дитину звичайно Яна заводить одну, дуже любить і балує її. Ревнива. Чоловік, незважаючи на складності Яниного характеру, сімейним життям, як правило, задоволений.
Коли за церковним календарем іменини Яни: 10 липня, 28 грудня.
Привітання з Днем ангела Яни
1041
